Тиврівська Районна Державна Адміністрація
Вінницька область, Тиврівський район
gov.ua Державні сайти України
  Пошук

Інфекційний мононуклеоз у дітей дошкільного віку

Дата: 19.02.2019 09:12
Кількість переглядів: 637

Інфекційний мононуклеоз - це вірусна інфекція, для якої характерні ураження лімфатичних вузлів, печінки та селезінки, ангіна та підвищення температури.


Прояви інфекційного мононуклеозу можуть бути схожі на звичайне ГРЗ.
Тому мононуклеоз часто залишається нерозпізнаним, і батьки починають бити тривогу лише тоді, коли стикаються з наслідками хвороби. Що потрібно знати  для своєчасної діагностики захворювання?
Найвища захворюваність мононуклеозом відзначається серед дітей 3-7 років. Основна небезпека цієї інфекції в тому, що після перенесеного захворювання у дитини тривало зберігаються порушення в імунній системі, і вона стає сприйнятливою до найрізноманітніших мікроорганізмів - бактерій, вірусів, грибів, які можуть стати причиною численних інфекційних ускладнень.
Збудник захворювання
Викликає захворювання вірус Епштейна-Барр, який є близьким "родичем" вірусу герпесу. Свою назву цей вірус отримав на честь двох канадських дослідників, які відкрили його в 1964 р. Подібно вірусу простого герпесу, одного разу проникнувши в організм, вірус Епштейна-Барр назавжди залишається в ньому. Захворюваність відзначається круглий рік, підйоми трапляються навесні та восени.
Вірус мало стійкий до зовнішніх впливів і швидко гине поза організмом людини. Заразність його не дуже велика, тому інфекційний мононуклеоз ніколи не протікає у вигляді епідемій – реєструються  лише окремі випадки або невеликі локальні спалахи.
Передається вірус повітряно-крапельним шляхом, але для зараження потрібен тривалий контакт з хворим. Ще вірусні частинки можна виявити в слині хворого або вірусоносія, і другим шляхом передачі збудника може бути контакт: хвороба передається через іграшки та інші предмети, на які потрапила інфікована слина.
Після зараження вірус проникає в слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, розмножується там, проникає в мигдалини і лімфатичні вузли. Він вражає практично всі лімфовузли, печінку, селезінку. Натомість В-лімфоцитів, заражених і пошкоджених вірусом, організм починає виробляти нові клітини, що отримали назву "атипові мононуклеари". Вони відсутні у здорових людей, а їх назва визначила сучасну назву хвороби - "мононуклеоз".
Симптоми
Перші ознаки захворювання можна виявити через тиждень-два після зараження. Іноді інкубаційний період більш тривалий (може збільшуватися до 1-1,5 місяців). Захворювання починається гостро, з швидким підйомом температури до високих цифр (38-39° С). У хворого збільшуються всі лімфатичні вузли, особливо задні. Їх збільшення помітні неозброєним оком, при натисканні вони безболісні.
У хворих відзначається закладеність носа і утруднення носового дихання, осиплість голосу. Діти часто хропуть уві сні. Піднебінні мигдалини (гланди) збільшені і запалені, часто на них з'являються нальоти (суцільні або у вигляді окремих острівців), які можуть бути схожими на нальоти при дифтерії.
Їх поява звичайно супроводжується ще більшим (до 39-39,5° С) підвищенням температури і погіршенням самопочуття. Незважаючи на запальні зміни, болі в горлі у хворих, як правило, немає (або вона незначна), виділення з носа теж відсутні. У всіх хворих виявляється збільшення печінки та селезінки. Іноді з'являється жовтяниця. Але важких гепатитів при інфекційному мононуклеозі не буває. Збільшення печінки може зберігатися довго, її розміри звичайно нормалізуються тільки через 1-2 місяці від початку захворювання.
У розпал захворювання тільки у деяких хворих з'являються висипання на шкірі. Але висип виникає практично завжди в тому випадку, якщо хворого лікували ампіциліном - широко поширеним антибіотиком.
Цей висип плямистий, яскраво-червоний, дуже схожий на алергічний, тримається 6-14 днів і проходить самостійно без будь-якого лікування.
Перебіг інфекційного мононуклеозу зазвичай закінчується за 2-4 тижні, але іноді може затягнутися до півтора місяці.
Діагностика
Симптоми інфекційного мононуклеозу досить характерні - збільшення лімфовузлів, ангіна, збільшення печінки та селезінки, підвищення температури. Але не завжди кожна з цих ознак достатньо виражена, тому правильно поставити діагноз може тільки лікар.
В обов'язковому порядку призначається лабораторне дослідження: Діагноз виставляють у випадку виявлення в загальному аналізі крові характерних для інфекційного мононуклеозу клітин - атипових мононуклеарів.
Відрізнити інфекційний мононуклеоз від дифтерії чи звичайної ангіни допомагає бактеріологічне дослідження (хворим роблять мазок з піднебінних мигдаликів, а потім посів на дифтерійну паличку і стрепто¬коки, якщо ці бактерії не виявлені - вірогідність діагнозу "інфекційний мононуклеоз" значно зростає).
Лікування
До теперішнього часу немає доступних та ефективних ліків, які могли б швидко знищити вірус в організмі. Тому лікування спрямоване в першу чергу на полегшення симптомів захворювання та попередження розвитку ускладнень.
Хворих з легкими формами лікують вдома.Дітей госпіталізують в інфекційний стаціонар тільки при важких формах інфекції, вираженому збільшенні печінки і селезінки, появою жовтяниці.
Дуже важливий постільний режим в гострому періоді захворювання (в середньому від 1 до 3 тижнів): є ймовірність травмування збільшеної селезінки і навіть її розривів. З цієї ж причини дітям обмежують фізичне навантаження протягом півроку після перенесеного захворювання.
Для зниження температури при інфекційному мононуклеозі використовують парацетамол або препарати на його основі. Аспірин категорично не рекомендується, оскільки його застосування, особливо при цьому захворюванні, може спровокувати розвиток синдрому Рея (важкого ураження печінки та головно¬го мозку).
Для полегшення носового дихання призначають судинозвужувальні краплі в ніс. Для зменшення інтоксикації необхідно рясне тепле питво. У деяких випадках (тяжкий перебіг захворювання, значне збільшення селезінки і лімфатичних вузлів) доводиться призначати кортикостероїдні гормони (преднізолон), які мають протизапальну дію.
Як би важко не протікало захворювання, воно закінчується одужанням. Але порушення в імунній системі можуть зберігатися досить тривалий час (до 6 місяців). Протягом цього часу дитина має підвищену чутливість до різних інфекцій, тому необхідно обмежувати її контакти з іншими людьми.
Організм ще довго відновлюється після хвороби: дитина швидко втомлюється, вередує, скаржиться на поганий апетит ще кілька місяців після одужання. На цей час небажано планувати далекі поїздки, у то¬му числі і "на оздоровлення", при необхідності виконання планових щеплень їх переносять на більш пізній термін.
Перенесене захворювання залишає після себе стійкий імунітет: незважаючи на те, що вірус назавжди зберігається в організмі, рецидивів інфекційного мононуклеозу практично не буває. Повторні зараження тим більш неможливі.
Вірус Епштейна-Барр має онкогенну активність (може викликати онкологічні захворювання крові), тому дітей, у яких після клінічного одужання довго не відновлюється нормальний склад клітин крові, обов'язково направляють на консультацію до лікаря-гематолога, у якого вони в подальшому довгостро¬ково можуть перебувати на диспансерному обліку.
Профілактика інфекційного мононуклеозу зводиться до обмеження контактів з хворими. Оскільки вірус не заразний, то при появі випадків захворювання в організованому дитячому колективі (в яслах, ди¬тячому садку) ніяких карантинних заходів не проводиться - достатньо звичайного вологого прибирання.
Дітей, які були в контакті з хворим, спостерігають 20 днів. Це максимальний інкубаційний період за¬хворювання, і якщо діти не захворіли протягом цього часу - значить, зараження не було.
Специфічної профілактики інфекційного мононуклеозу (наприклад, щеплень) до теперішнього часу немає.
   


«Немирівський міжрайонний
відділ лабораторних досліджень»

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень